ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА

Світовий процес переходу до постіндустріального, інформаційного суспільства, а також економічні, політичні і соціальні зміни, що відбуваються в Україні, зумовлюють необхідність прискорення реформування системи освіти.

Насамперед це стосується задоволення освітніх потреб громадян упродовж усього життя, забезпечення доступу до освітньої і професійної підготовки всіх, хто має необхідні здібності та адекватну підготовку.

Найбільш ефективному розв'язанню зазначених проблем сприяє дистанційне навчання, яке здійснюється на основі сучасних педагогічних, інформаційних та телекомунікаційних технологій.

Розвиток дистанційного навчання почав прискорюватися з прийняттям Законів України "Про Національну програму інформатизації" ( 74/98-ВР ) та "Про вищу освіту" ( 2984-14 ).

Певну роль відіграло також те, що МОН разом з Українським центром дистанційної освіти Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" було розроблено та надалі впроваджено Концепцію розвитку системи дистанційного навчання в Україні.

Разом з тим сучасний стан розвитку дистанційного навчання ще не відповідає вимогам суспільства, яке прагне стати рівноправним членом європейської та світової спільноти, де мільйони громадян задовольняють свої освітньо-інформаційні потреби через
телекомунікаційні мережі, в тому числі через Інтернет.

Аналіз стану дистанційного навчання показує, що всі навчальні заклади, організації та установи, які впроваджують або використовують технології дистанційного навчання, наштовхуються на реальні труднощі, подолання яких потребує цільового фінансування,
об'єднання зусиль цих закладів із зусиллями державних органів, координації спільних дій та нормативно-правового забезпечення, що сприятиме прискоренню цього процесу, а також зменшить інтелектуальні, матеріальні та фінансові витрати на впровадження і
розвиток дистанційного навчання в цілому.